?

Log in

 Ото не так давно в розмові з Марією З висловив тілєгу про то чого так все стрьомно в східній Європі. Говорили і про Польшу і про Україну і вся я звів чогось до одного: "В нас просто поминки затягуються". Напевно після масового споглядання людської прощі "на гробки" все це я перепишу сюди з голови.

От, до прикладу історія з Лєхом Качинським. Всі ці мітинги кожного місяця 10 числа з зачитуванням імен покійних, скорбне запалювання свічечок, реквієми і прочя ригня. Всі ніби забули шо один з основоположних принципів життя на цій планеті "аshes to аshes" і сперечатися з цим, чи тим більше робити з цього довготривалий телепроект -- це як мінімум заходити на територію каналу СТБ (територію мудодолбойоботупізму). Всім хто летів в тому літаку (збили його ракетою, погода, НЛО, круги на лісах -- все це зовсім не гребе покійних) і так нічим не допоможеш окрім молитви. Мені просто банально стрьомно за поляків, які ведуться на довготривале продовження поминків.

Але є в історії з відспівуванням покійників ще один момент який мене бісить ще більше. А харить мене концерт пам"яті Сергія Кузьмінського "Я вернувся домів". Тілєга така, що групу я реально дуже люблю. Перший мій диск -- подарований Андрієм І був саме "Хлопці з Бандерштадту", потім ще інші кєнти дарували "Було не любити", "Всьо чотко" "Щасливої дороги" і все це я заслухував до нервового тіку сусідів. Але от пропозиції піти в палац спорту і послухати як "17 найкращих рок-груп виконують пісні легендарного гурту Брати Гадюкіни" в мене викликає рвотні позиви. Хтось скаже блін ну це ж дань пам"яті і все таке. Але мене такий концерт харить ще на рівні ідеї -- реквієм, осанна покійному, поминальні пісятграм та інші елементи таких хеппенінгів. Всі ці музиканти разом з організаторами могли зібрати Палац Спорту ще весною 2009 і допомогти Сергієві. І тоді вся ця вакханалія мала б якесь логічне пояснення перед універсумом. А тепер, історія виглядає не симпатичніше ніж Раждєствінскіє встрєчі, особливо, якщо зважити на ось такі промо-ролики

Ну а для заспокоєння свого і Вашого поставлю одну з кращих пісень весни


 Катастрофічно не вистачає часу. Не тільки для того щоб щось писати, а для того щоб записувати, придумувати, навіть кудись ходити чи зустрічатися зі знайомими-друзями. Карочє битва за урожай, яка продовжуватиметься ще три тижні. Потім все закінчиться і знову щось почнеться. 

Піднакопилося всяких мислішок, більшість з них будуть опубліковані тут з підзаголовками "пятихвилинки ненависті" а внизу зараз венігрет з більш-менш нежесті.

Так як багато читачів цього ЖЖ не мають зі мною дружби в фейсбуці, то опіблікую, ці, трохи застарілі новини, тут.

Більше тижня тому сходив на обидва концерти Embilight 
Команда АЖ і учасники групи зробили реально важливий крок в проведенні концертів такого типу. Вони винесли музику для двадцятилітніх з прокурених клубів в зал спеціально для цього призначений. Світло, звук, відео, робота музкантів, сценографія, драматургія  -- все це піддобавляло так, що мене дійсно торкнуло до дрижаків (такого ефекту організм вже давно не отримував). А ще, це був наочний приклад того, як з жанровою музикою, у випадку Embilight, з пост-роком ісландського розливу, при правильному підході, можна витворювати вартісні речі, не боячись отримати штамп епігонів. В суботу, коли ми вийшли на Софійську площу, за нами вийшов барабанщик групи, став на свій скейт і поїхав в темряву, підсвічену неоном -- і ось це було найкращим фіналом фільму-концерту в якому я коли-небудь брав участь. 
 
Ще 12 квітня вийшов дебютний сингл моєї нової групи Kid Nap.
Композиція називається Immersion. Можна послухати-розшарити-скачати на нашому бендкемпі
або тут:

В цій нові групі я не лише директор-менеджер, як то бувало в попередніх проектах, а ще й співавтор композицій (саме в цій пісні текст і вокальні партії) і смотрітєль над студійним процесом. Підготовка дебютного міньйону в процесі, так що скоро-скоро вже. Боротьбу з акцентом вокалістки проводжу кардинально і вже з третьої композиції -- ніяких англомовних тестів, патаго шо такі штуки то для слабаків, які не вміють орудувати мовою.
Олег Кузьо зробив для нас крутєцке відео на ту ж композицію, тому для тих хто візуал, відключайте саундклауд і сюди:


В п"ятницю (як красномовно натякає картинка) вийшов 15 випуск подкасту Радіоактивність. Який можн качати-слухати-розсилати друзям і коментувати отут на сайті подкастера
а поки він лежить то отут
чи прямо тут послухати:




В свіжому випуску я один сам один зранку перед мікрофоном ставлю хорошу музику і розповідаю про самих музикантів і всілякі власні флешбеки які в мені народжуються від цих звуків.

Ноа Ленокс (Noah Lennox), він же Panda Bear, в свіжому альтер-его Tomboy з кислотними госпел-гімнами.
Львів’яни Polaron з нельвівським звуком і нетутешніми піснями на дебютному альбомі Sputnik
Fleet Foxes, бароко-поп, гітарний фолк і самокритична назва альбому Helplessness Blues.
Польсько-норвезький ансамбль Kyst з невротичним антифолком на тему краси моря і неба.
 
Кому лінки на альбоми, то ви питайте в коментах.
 
А ще ото я дивився щойно той тріумф на Шальке-Арені то ото подумав шо зря шо нема такого золотого м"яча тіпа як Оскар за вклад в кіномистецтво. Якби таку статуетку вручали то як мінімум своє заслужене визнання отримали б Гігз, Рауль і Дель Пєро.
 
Завтра в цей же час я якраз допишу свіжий випуск подкасту Радіоактивність і накину сюди негативу про затягування поминків, про те яка ж все ж таки убога акція тибют Гадюкіним і про всякі інші жестячки.
Сходили вчора на Коал і Дженіферевер. Кілька разів в середині здригалися ті струни, які вже давним-давно ніхто не зачіпав. Добрі вони і навіть зовсім не пафостні, як на жанр в якому грають. Мене не рвало і не трощило, просто було дуже добре особливо в фіналі перед виходом на біс, коли гітарні рифи спліталися в оду снігову кулю, яка накочувалася і десь під фінал мене накрила повністю і очистила також.

Сьогодні вийшов новий випуск подкасту Радіоактивність. Його вже можна скачати-послухати і розказати про нього друзям


(ідея картинки madne55  )

В цьому випуску мій сольний монолог без спешл гест старс:

Дівочі голосисті танці від Le Corps Mince de Françoise на весняному альбомі «Love and Nature»;
Фінський Психофолк Strikes Back своєю найпотужнішою психотропною зброєю Eleanoora Rosenholm та їх третім студійником «Hyvaile Minua Pimea Tahti»;
Кияни Seahorse — найцікавіші місцеві паростки на грядці пост-панку з часів раннього Скрябіна;
Padla Bear Outfit і реінкарнація російського року в іпостасі на яку не хочеться закривати очі.
Сплетіння звуків і тиші на свіжій платівці американців Arms and Sleepers з недвозначним залоговком «Nostalgia For The Absolute».

(ну там лінки під назвами де кому шо треба качати)

Тролі на новинних сайтах інколи видають фантастичні діалоги:
--- киевские жлобы - не лучше приезжего юго-восточного быдла...
--- но лучше бандеровского быдла.
--- бандеровское быдло - это оксюморон
--- Не оксюморон, а тавтология. 

А ще Майк вчора розповідав страшну історію про Джастіна Бібера в пеклі і про те, чому Джим Морісон і Курт Кобейн постійно виграють в покер. 

Пісня дня і тижня:
композиція Evil Seeds, данців The Raveonettes зрезонувала з якоюсь чи то замученістю чи невизначеністю, чи нестачею розуміння оточуючих інфопотоків. І здається мій сьогоднішній сон знайшов свій саундтрек. А ще в них є дуже крута пісня, ака лише однією назвою ввела мене в ступор Forget That Youre Young

А ще я дуже хочу на OFF Festival. Але можливість цього року почути Mogwai, Liars, Deerhoof, Warpaint, Джеймса Блейка, Kode9 і всіх-всіх-всіх поступово розчиняється в смозі найближчої промзони.
 Вихідні без вихідних -- дуже навіть продуктивний час, за який встигаєш зробити багато чого. Наприклад не попасти, через ряд жостко нахлинувших причин, на презентацію одного дуже чьоткого альбому. Потім через два дні скачати його послухати його повністю і пошкодувати ще більше. Зустріти в душовій басейну зірку ранкового телешоу і внутрішньо поржати з тілєги про близькість звьозд. Перепустити крізь себе кілька лекцій. Потім ще навчитися фоткати ось такі штуки без жодної каплі фотошопу


Сьогодні піду в 44 перевірити оновлені концертні потужності Satan Said Dance!, про яких вже давно сказав достатньо позитивнооціночних епітетів десь отут

Послухав ото сьогодні нових The Strokes і хвалених The View і шота накатила на мене печаль. Патаго шо якшо група бере в руки гітари і грає акорд боєм, то в цьому всьому мають бути яйця:  планетарного розміру як в Біллі Коргана, дєрзкі і жорсткі на дотик як в Джека Уайта, обтягнуті облягаючими джинсами як в Алєкса Капраноса, та будь-які але мають бути. А тут якась така симуляція дєрзості, павтарєніє заіканія, стойки -- все настільки сумно, що хочеться вити. Найсумніше, що мені в цьому не вдалося переконати багатьох оточуючих музикантів, які продовжують помножувати копії оцього недороку і на сценах місцувих клубів з"являється щось дуже подібне на ось це, тільки зі ще меншим відсотком таланту до піснеписання


Ну і ще вапрос до львівських френдів: "А є хтось, кому в суботу-неділю в райні обіду кілька годин нєфіг чим зайнятися і в принципі можна походи в масовці одного короткометражного кєно?" (треба людей 30, робота непильна, небесні бонуси неісчісляємі)
 Беззаперечна ознака приходу весни -- смітники, які горять. Бачив вже один такий позавчора. 
Ще один факт, який чітко підтверджує зміну пір року:
Відкрив групу Younger Brother ото теж на днях і просто не можу натішитися. Всі ці елекронні польоти, шуми, і голоси. Давно вже у вуха не попадало чогось такого межожанрового. 
Ще наснилося сьогодні що я сижу в роздягалці МЮ після гри. Більша половина команди танцює якийсь дивний ірландський народний танець під ось цю композицію And So I Watch You From Afar
а на одній з лавочок сиджу я, а поряд Кантона. Так як Ерік король, то він курить прямо в роздягалці, так як я прийшов з ним, то мені теж можна. 
Чи то наближення Дня Святого Патріка, чи то матч з Арсеналом і внутрішнє бажання перервати програшну серію, навіть не знаю, що стало причиною видіння. Але прокидатися з таких снів завжди круто. А ото включив зранку комп і побачив новину вечора і ранку і дуже втішився, що не маю ні особистого бажання ні професійних обов"язків дивитися по п"ятницях політичні ток-шоу, а то точно всю ніч снився б бокс, або, що гірше, галімий реслінг. 

Вчора ввечері в рекордні строки вийшов 12 випуск подкасту Радіоактивність. Який можна скачати-послухати ось тут



Дуже хороша розмова вийшла з Андрієм та Іваном з Coala Pascal. Правда хлопці максимально розкочегарилися вже аж під кінець і пік розмови був уже коли вийшли курити на кухню після запису. У випуску:

Новий альбом шведів Jeniferever «Silesia», динамічні морозні мелодичні полотна та плюси північноєвропейського автодору;
Вперше в рамках подкасту прем’єра нових треків гурту Coala Pascal з їхнього першого повноформатного альбому «Handshakes, tiny drops, vibes within and all those small things that make sense»;
Центральносибірський дрім-поп та постапокатіптичні проповіді на новій платівці проекту СВ Хутор «Триполи».

Це все я до чого? Шо сьогодні ввечері презентація саме отого альбому з довжелезною назвою. Я туди збираюся і вам дуже раджу, прогнозую, що  хлопці після довгої перерви буду грати дуже натхненно.


Ну і п"ятихвилинка гумору. З кіл не те що фанатських, а скоріше співчуваючих, прийшло ось таке, чим мені підняло настрій нємєрєнно, чого і вам бажаю.
 Поки улюблена команда розминалася перед другою поспіль поразкою одному з принципових суперників ми з Кімаром спробували покорити одну засніжену вершину. 


Після того походу в мене якимось дивом відновився сонний ритм і кольорові сюжети про залишених в снігах самотніх подорожуючих, яким сниться сон про те, що їхні примерзлі тіла от-от знайде група рятувальників. А ще чомусь приснилося як група Океан Ельзи з класичним складом робить репетицію презентації альбому Модель в церкві Лазаря, при чому грають чомусь зі ще одним сесійним барабанщиком, а в процесі репетиції Хусточка грає стартовий риф 911 на трубі.

До речі геть забув написати яка ж крута наживо група Padla Bear Outfit, особливо коли десь вже під екватор концерту,  після чергового кількахвилинного психоделічного рубілова Арсеній нарешті говорить в мікрофон привітальні слова "Добрий вєчєр. Ми група 13 13 13". Пісня "Все хотят танцевать" -- наразі найкрутіше концертне переживання року.  Звучало все десь отак, тільки значно гучніше і жосткіше:


Ну і ще багатостраждальний випуск Радіоактивності так і не вийшов через мою природню криворукість, зате вийшов вчора випуск #11 який можна слухати-коментувати та пересилати друзям ы родичам.

В свіжому випуску вправляємся в задротстві разом з Проджестером. Обов"язково дослухайте до кінця, там в фіналі один жарт, про який я вже встиг забути і ото вчора був приємно здивований, коли слухав вже готову програму. З розумними голосами і не без використання терміну "спіралевидний риф" говоримо приблизно про таке:

Правильні слова про головне в рамках найкрутішої української ритм-секції на свіжій платівці тріо …И Друг Мой Грузовик «Стилизация Послевкусия».
Сходження силових ліній фанатського та скептичного ставлення до групи Radiohead в момент обговорення їхньої нової роботи «The King Of Limbs».
Bright Eyes з альбомом «The People’s Key» і те якою повинна бути бардівська пісня в умовах сучасного музичного процесу.
Ретро-рок від американція DeVotchKa на масштабному полотні «100 Lovers» з незвичним використанням надбань центральноєвропейської музики.

Якщо все буде добре то в наступному випуску подкасту буде якісний крок до покращення проекту і перша презентація музики для всенародного загалу саме в рамках Радіоактивності. 
Під назвами альбомів лінки, ну окрім The King Of Limbs, ясне діло. 

Ага ну і ще один кандидат в пісні року, з альбому який теж відловить свою порцію позитивних епітетів вже от-от. 
 Як же заєбало мене кожне живе буття, яке має бложик, чи фейсбук, чи ЖЖ, чи фкантакт  в дружньому пориві вчора запостило цей крамєшний ад з приводу річниці президентства ЯВФ. Тіпа жалоба по країні. Тіпа шеф всьо пропало. Тіпа жизні нам тут нема. Нашу солов"їну батьківщину з усіма її палісаднічьками і карпатськими вЕрхами прям отак топче налакований данєцкій черевик з задертим носом. 
А де були Ви всі, блогери-френди? Коли в цій країні підвищувався рівень корупції, падав рівень надання послуг, зростало хамство чиновників і прочьої мішури з когорти держслужбовців?

Це всі ви за рік поховали країну. Всі ті хто давав хабарі міліціонерам або був свідком цього. Всі ті хто бачив на полицях супермаркету прострочену продукцію і не викликав адміністратора і не просив прибрати товар з полиці (потім ще треба наступного дня в магазин і перевірити). Всі ті хто бачив на власні очі порушення будь-яких прав, чи то прав споживача чи громадянина і затикав собі рот, аби потім написати про це в блозі -- тупорога маса бидла без яєць і достоїнства

Тому шановні, перестаньте тошнити і, сукабля, почніть з таксиста який Вам хамить, потрудіться вернутися на бар і запитатися з якого це дива вам не долили, спитайтеся де книга скарг, коли в магазині дві з трьох касирок на перекурі поки ви 20 хвилин стоїте в черзі. Бо клеймити владу в бложику може будь-хто хто піднявся в підручнику біології трохи далі розділу "хордові", почніть вже щось робити, а якщо ні то закрийте роти і тошніть на своїй кухні, а не в інтернеті який я читаю.

____________________________________________________________________________________________________

Потім ще буде один пост чогось хорошого. 
А наразі от картинку вчора зробив для 10 випуску подкасту Радіоактивність


Ну і пісня тижня (місяця і напевно року) про яку вже сьогодні, серед іншого, говоритмемо з Прог-Джестером для 11 випуску подкасту, який буде наступного тижня
...

before the sun rises over the skyscrapers

 Шуміха навколо нового альбому самізнаєтеякої групи вже за три дні набрала якихось маразматичних обертів. Тиражування ранкової фотки в чьотких плащах, гадання на кавовій гущі з приводу того "а як це буде", перегляд всіх можливих, колись зіграних пісень як кандидатів на попадання на альбом. І прочій маразмєц такого типу.
Я цього всього не розумію. Особливо зважаючи на те, що вони кожного разу робили все так як ніхто і не чекав. Згадайте лишень що сталося з піснею Арпеджі, яку до того грали на концертах. Ну і ще, це ж таке прекрасне повернення в 90-ті, коли ти лише знав що вийшов новий альбом, до прикладу, RHCP, але не знав як воно звучить просто приходив купляв і слухав. Так і тут, задоволення буде таким от повним до країв, здивування буде безмірним і радість світитиметься гранями.
Ну і особливо цього тижня є на чому згаяти час:
Вчора ЛЧ
Сьогодні ЛЧ
Завтра True Grit
Післязавтра Padla Bear Outfit в Хлібі
і вже наступного ранку у Львові я слухатиму пластинку

А ще ото недавно відкрив ще хорошої музики 
Le Corps Mince de Françoise -- Love & Nature (2011 LP)



Безбашенне дівоче тріо творить психо-неврологічну дискотеку. Атрішонним голосом співають про втрату розуму та инші побутові негаразди. Це так ніби група Bonaparte на транквілізаторах. Дуже красиво. Робота зі звуком неймовірна. Два десятки тисяч слухачів і всі причини вознестися в хіпстер-чартах. На пробу:
Скачати

Ще вчора мав перший урок в фотошколі. Прожектор, ти пророк! Дві третини групи ванільні красавіци, які записують лектора в молєскіноподібні зошити. Прекрасна картина.
Хто не зрозумів про що попередні речення то ось тут все в римованих мелодичних рядках:

Ну і на сам кінець ото сьогодні розробив свій атвєт бренду Hello Kitty

Розбирайте на прінти, раз уж про хыпстерів мова зайшла.

God loves his children, yeah!!!

 Я не пишу бо не знаю про що писати.
Можна сюди було б написати тиждень тому про те, що концерт групи And So I Watch You From Afar, попри початкові проблеми зі звуком був феноменальним. Про те, що я розчарувався в місцевій пост-рок сцені остаточно і скоріш за все безповоротно. І про те що два тижні тому Надто Сонна занурили мене на кілька хвилин в радість і трепет.
Можна б було перепостити лінки на блог ГЖПЗ де ось тут в чотирьох частинахописано всю нашу подорож по Індії з масою ілюстрацій, і для завліканія ще запостити кілька фото:


Read more...Collapse )

Ну і багато ще чого можна б було сюди вписати, але напишу про найближчі штуки.
Найемоційніший момент вихідних:


Таке повернення минулорічного короля Олд Трафорд я і чекав. Тепер ще хай вийде Валенсія і тоді всяка жива плоть яка ганяє м"яч по полі буде на колінах.

Вийшов 9 випуск подкасту Радіоактивність. Його можна скачати, слухати, коментувати і рекомендувати ще комусь.  Я не дуже задоволений ні голосом, ні подачею, (вимушене алкоутримання відчутне в інтонаціях і гугнявому голосі). Продовжую гнути свою лінію і ставити те, що мені подобається і Вам би теж могло зайти.

Всередині:

Група Klaxons з цікавим матеріалом свого старого-нового міні-альбому Landmarks of Lunacy—пісні The Pale Blue Dot, Silver forest;
Mogwai з платівкою Hardcore Will Never Die, But You Will і впевнена безкомпромісна відповідь на запитання «Як і для чого грати пост-рок в 2011 році?» — пісні San Pedro, White Noise;
Чернівецький наелектризований дискотечний рок Satan Said Dance! з неукраїнським звуком і пекельними танцями — пісні Ratio! Ratio!, Discohitla;
PJ Harvey з новим альбомом мелодичних епітафій для надгробку своєї туманної батьківщини Let England Shake — пісні The Glorious Land, The Words That Maketh Murder.
(клікаєте на назви альбомів в цьому пості і безсовісно їх качаєте)

Ну і новасть дня, новасть тижня і новасть місяця:
В суботу вийде новий альбом RADIOHEAD.

Отак от тихо без всяких синглів і нагнітання атмосфери в неті твітами, постами, вірусними відео. Ніхто не знає що і до чого, але почуємо в суботу зранку, я от думаю може то не пожлобитися тих 7 євро вже нарешті. 

Profile

Music
kotyfasolko
брат Андронік (меломан-філософ)

Latest Month

May 2011
S M T W T F S
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031    

Tags

Syndicate

RSS Atom
Powered by LiveJournal.com