Музика цієї весни дуже дивна. І навіть не так музика як її сприйняття. Довгий час я не міг висловити це словами а от зовсім недавно зрозумів і стало якось … навіть не знаю.
Напевно це все через велику кількість вражень від концертів. Через велику кількість вражень за які я ще два роки тому був готовий віддати руку (печінку, нирки) і от тепер його всього вдосталь, я дивлюся на календар весни і самому стає страшно від того, як воно все впресувалося в ці шість тижнів.

( Кращі альбоми березня-квітня )
( Концерти останнього часу )

А ще сьогодні-вчора день народження людини, яка співає пісню, яка в моєму лічильнику айтюнс зафіксована найчастіше. І це стопудово не Том Йорк і не Кріс Мартін і не Метю Беллам і не Йонсі Біргінсон…
Дядечко Мейнард… його творчість я відкрив для себе значно пізніше ніж музику всіх інших,хто більшою мірою впливає на моє музичне світобачення, але він взяв і прийшов отак чітко зі своїми вокальними партіями, які можуть змінити хід робочого дня, варто лише по дорозі від метро послухати одну-дві композиції …

Питання з літньою поїздкою набирає все більш стрьомних обрисів, залишається надіятися, що на Верхтер таки допечатають кілька тисяч квитків … ну або на не скажу кого і не скажу де …

Ну і з Великоднем всіх Вас!

Ну от скоро вже от-от нарешті вирвуся з цього кабінету, завалу, міста ... Додому, на Великдень, дивні якісь відчуття постійно в цей час. Минулого року вдалося зафіксувати ( в тексті про піст, подорож, наближення, свято, і поняття рідного. )

Ага, ну ті читайте ще про альбом, що опинився на 24-му місці західноукраїнського альбомного топу.