Скоро вже основні важливості займуть свої відповідні місця і я вже навіть вчора бачив той балкон на вікні якого я напишу "everything in its right place..."

Не знаю чи читає мій ЖЖ хоч хтось з Дніпропетровська , але нагадую ще раз. 12 вересня в 19:00 в місцевому клубі MastreShmidt виступатиме прекрасна група Dalai Lama . В принципі виступатимемо там вперше, і що найважливіше: можливо це будуть один з останніх концертів гурту Dalai Lama як такого. Можливо хтось тут побачить зайвий пафос, але якщо Ви були на концерті DL, то розумієте про що я, а якщо ні, ну то вибачте.

Поки третина читачів цього сектантського часопису тиняється виставковими залами палацу мистецтв в рамках Книжкового Форуму . Всім іншим пропоную прочитати ось цей опус кількарічної давності про сценарій його відкриття. До слова, на моїх очах форум перетворився з милого такого хеппенінгу з літературним забарвленням на грандіозну богемну п"янку в рамках якої книжки можна купити лише з 9 до 11 ранку.


Вчора всі змогли на власні очі побачити моїх особистих фаворитів на ЧС 2010 . Рінвятися з ними можуть лише бразильці, всіх інших просто винесуть.



Нова платівка Muse , ви вже напевно всі її скачали і багато хто з Вас вже прослухав її більше ніж я (більше 4 повних прослуховувань поспіль). Це не пластинка року. Це не найкраща їхня робота, якими ставали три попередні альбоми. Це просто велетенська забавка Метью-композитора , а не Метью-хітмейкера чи Метью-поета-пісняра. І щонайдивніше, стріляючи з двох рук і перевернувши пістолети догори ногами він знову вибиває свої 10/10. Я дуже хочу почути їх наступного року наживо і навіть уявляю що творитиметься десь опівночі на фестивальних полянах, коли вони завалять Unnatural Selection. Ага ну і покищо Undisclosed Desires -- найулюбленіша, такого R-n-B я від них просто не чекав - неперевершено.

Ага, ну і хто ще не знає, то починається ГОГОЛЬFEST. Я дуже тішуся. Чекаю виступів наступних гуртів і виконавців: Негрузовики, SunSay, Мои Ракеты вверх, Дети Пикассо, Перкалаба, Інна Желанная, Зелені Сестри . Досі не впевнений чи піду на Молоко Music Fest, хоча швидше так ніж ні, просто послухаю все до Адама Гріна і піду (в принципі мені в голову не влазиться його популярність. блін, чувак не може написати жодної нормальної мелодії, топчеться на полі святого Бека і ше шота ваабражає) Ага ну і цікаво буде подивитися на тусовку "lookatme edition", не хвилюйтеся за мене, я просто так в корисно-кошерних цілях. Ну і всі ці непанятки з квитками на канц Lюк і часом концерту не дають певності таки послухати пісню "Антон" наживо ...

Музика цієї весни дуже дивна. І навіть не так музика як її сприйняття. Довгий час я не міг висловити це словами а от зовсім недавно зрозумів і стало якось … навіть не знаю.
Напевно це все через велику кількість вражень від концертів. Через велику кількість вражень за які я ще два роки тому був готовий віддати руку (печінку, нирки) і от тепер його всього вдосталь, я дивлюся на календар весни і самому стає страшно від того, як воно все впресувалося в ці шість тижнів.

( Кращі альбоми березня-квітня )
( Концерти останнього часу )

А ще сьогодні-вчора день народження людини, яка співає пісню, яка в моєму лічильнику айтюнс зафіксована найчастіше. І це стопудово не Том Йорк і не Кріс Мартін і не Метю Беллам і не Йонсі Біргінсон…
Дядечко Мейнард… його творчість я відкрив для себе значно пізніше ніж музику всіх інших,хто більшою мірою впливає на моє музичне світобачення, але він взяв і прийшов отак чітко зі своїми вокальними партіями, які можуть змінити хід робочого дня, варто лише по дорозі від метро послухати одну-дві композиції …

Питання з літньою поїздкою набирає все більш стрьомних обрисів, залишається надіятися, що на Верхтер таки допечатають кілька тисяч квитків … ну або на не скажу кого і не скажу де …

Ну і з Великоднем всіх Вас!

Вчора-сьогодні прекрасна дата. П'ять років з дня виходу однієї з найкращих платівок 2000-них і однієї з моїх улюблених евер.

Пам"ятаю як качали той альбом в Андрія вдома всю ніч потреково над ранок воно таки все лежало на компі. Андрій записав мені айдіо-сіді і з тим я загріб на першу маршрутку... то була справжня смерть, мене накрило з капюшоном і за першим разом я прослухав альбом цілих 5 разів без перерви. Я обійшов Львів по ходу слухання пройшовся вверх по личаківській, через Знесіння на Лису Гору, потім спустився вниз до Старого ринку, доплентався до Цирку, відтак Юр і вже не поспішаючи на Цитадель. Слово анабазис тут як раз доречне в героя Будейовицького Анабазису все починалося зі смерті Фердинанда, в моєму ж випадку все почалося з їхнього для мене народження. Поки я гуляв, Капранос з пацанами кочегарили як демони від Jacqueline з якої я взяв одне з життєвих кредо до 40 ритм якої вихаркував з мене скажені зойки, що полохали ворон на деревах. Ну і захована на місце третього треку Take me out просто дефрагментувала мій недосформований музичний світогляд.

Вже за два з половиною роки я активно горлав всі ті пісні за кількадесят метрів від сцени на якій трудився вдягнений в тільняжку Капранос. Є великі шанси що почую їх цього року знову ...
Продовжую добру традицію "жодного посту без новин про гурт Dalai Lama"
( Новий проект Павла Мальцева та Сашка Васецького -- WORLD FOR FEDORA )

Новини про іскусну музику на цьому не закінчуються. Гуцул-алко-треш-психо-фолк оркестра Перкалаба випустили інтернет-радіосингл Глина, що увійде в наступний альбом !ЧИДРО. Зважаючи на трансформацію концертної програми і на те що в альбомі буде пісня "Прерії" свідомо проголошую його одним з номінантів на віртуальну премію "кращі альбоми 2009-го за версією настоятеля цього блогу".
Карочі слухаєм:


Музика останнього часу The Bug "London Zoo"

Провтикав цей реліз минулого року. А от тепер він в топі айтюнсу за минулі два тижні. Дивний і дикий зоопарк зі звуків, голосів та інтонацій, швидше навіть бестіарій. Крутезний реп, з індустріальними бітами, майже в кожному трекові запрошений вокал. Приблизно так звучали б мої улюблені Asian Dub Foundation якби замість розковбасного джанглу взяли на озброєння монотонний як сверло нафтової бурової і самовпевнений як інтонації Єремії біт.
скачати весь альбом одним архівом можна тут
А ще днями визначив для себе: Повага - етично-вихований підвид жалості!!!

І поки мегаломанський список кращих альбомів за версією настоятеля цього блогу ще в дорозі, то на порядку денному список найкращих концертних вражень 2008-го. Загалом в концертному плані було купа приємностей і кілька стрьомних розчарувань (R.E.M., Killers, Red Snapper, Дельфін та Федоров з Волковом пройшли мимо, зате багато чого іншого (загалом 70 концертних моментів) трапилося...)

Там внизу під катами купа тексту, трохи картинок і навіть кілька можливостей послухати як воно було насправді ...

(  Перша пятнадцятка концертів, що вразили в 2008, році 25-11 місця  )

( без базару, безцінна концертна класика моєї біографії датована 2008-мим )

Почитав ото журнал Фокус і там рейтинг впливових людей і все таке ну і от пишуть про Пінчука, який маладєц шо привіз цього року Маккартні та Квінів в Україну, те що я не побував на жодному з двох це вже мої особисті порахунки з пацанами, які спекулюють на пам"яті мертвих друзів, але чому б тим же журналістам Фокусу не згадати про те що Пінчук ще й Kraftwerk привіз і для космічної важливості візит праотців електроніки з класичною програмою значно важливіший ніж всі ці концерти миру на майданах...

Новасть ДНЯ!!!
Козій написав,що вже готові і запаковані копії дебютника Dalai Lama і з цієї причини варто возрадуватися!
Амінь!
До наступних підсумків!

Отож новини про все потроху
Минулого четверга грали в річному фіналі Ipod-battle дійшли до фінального раунду і певно вже були вимучені та й останнього бомбового треку не вистачило. Черговий раз усвідомив, що третє місце – гівно, а друге - гірше ніж третє.

Все одно дякую камрадам atsyk_x_patsyk та save_your_w0rds за таку прекрасну компанію і можливість заробити застуду, яку досі так і не залікував.
Вчора вийшов свіжий Главред, де на двох розворотах чудесні замітки про героїв та паскудників українського музичного процесу зразка 2008-го року. На днях закину скани сторінок, а кому вже цікаво як поділили місця 2sleepy, Негрузовики, Друга Ріка, Бумбокс і Lama то читайте вже під катом.
( то читайте вже під катом. )
До речі про концерти.
Вчора до другої ночі займався мегаломанським ритуалом -- складав список концертів, на яких вдалося побувати в 2008-му. Виявляється за рік побачив близько 70 (нєфігово так) різних виступів на найрізноманітніших майданчиках, один раз для цього виїздив за кордон, кілька разів забрідав на фестивальні поляни, ну і ще там всякі палаци спорту, клуби, арени, але хто б то рахував ...
Але знаєте, що помітив? Вапрос знатакам: "На виступах яких трьох гуртів я був цього року найбільше?"
( До речі про концерти, сходив днями на Перкалабу і АукцЫон. )
Останні новини про многостраждальний дебютник dalai lama обнадіюють. Платівку можна буде вже потримати в руках за два тижні. Так що всі страждущі, до яких і себе відношу мають ще одне намірення для молитов, щоб цього разу нічого не наламалося.
Ну а ще ото готуючи річний топ альбомів переслухав скажених Foals з іх цьогорічним альбомом Antidotes.

Нестримні мелодії, несподівані ходи і такий йобнутий на всю голову ДЕНС-ДЕНС-ДЕНС що в неділю скакав в кедах по калабанях не задумуючись про кашель та інші стрьомні штуки. Скачати альбом можна тут

Вчора черговий раз подивився фільм Готель Парадізо. Черговий раз пересвідчився в тому, що моя пристрасть до чорного британського гумору не має меж. Кілька гегів з того фільму можна одразу брати в хрестоматії по кіномистецтву. А ще знову ж таки практично засвідчив для себе прописну істину Бахтіна (колись читав його для своєї легендарної курсової: "Сатира на Церкву в творі "Пригоди бравого вояка Швейка", як соціокультурний феномен")про те, що комічне і трагічне повинні бути в одній сцені і в одному кадрі.
Трохи про повернення великих. Зак де ла Роча з RATM спільно з барабанщиком The Mars Volta сколотили проект One day as a Lion Ричагів я завжди любив за м"ясисті рифи, ритм і чіткий обвинувачувальний вокал, в цьому ж проекті в Зака нічого цього немає окрім звичних для нього крутих текстів. Кому буде цікаво то скину лінк на ЕР цього проекту. Вже б краще нормально ричаги устаканювали реюніон і в тур нормальний їхали так щоб і в Київ заскочили.
Ще трохи про Шешори. Ось до прикладу як виглядає дахівське сонце

( Під катом ще дві бурдонські знимки )
Великий текст про переважно музичну складову фесту плюс кілька фоток зроблених мною і Анастасією лежать як завжди в таких випадках на західнеті Мій основний критик нещадно прорецензувала той текст ще вчора. Так що прочитайте там про все потроху і про ДахуБраху, і про переродження Перкалаби, і про те наскільки крута пісня Мирон, і про Банду Аркан та і Ви скажіть що про то думаєте.
Ну і ще відкрию встидний секрет. Вже місяць слухаю цікавий російський альтернативний реп-проект NOIZE MC Певно за кілька днів відстріляюсь окремим текстом. Хоча вже зараз скажу, що речі Масква-нєрєзінавая і R'n'B одні з найкращих пісень, що я їх чув в цьому році.

Щойно прибув з Воробіївки. Дико замучений і задоволений. Музичних катарсисів не було, хоча і не планувалося, а от один неочікуваний ступор таки відбувся. Вчора близько 23:00 коли на сцені з"явилися Перкалаба і в новому аранжуванні зарядили свою геніальну "Коровку". Федот, який і колись випромінював харизму тепер нею просто засліплює, в отому своєму костюмі, білій сорочці та з танцями коло мікрофона нагадує єдиноправильний мікс Гаркуші та Тома Вейтса. Нові аранжування зробили зі старих ска-алко-панкових кричалок перші серйозні натяки на балаган-арт-рок. Подробиці, як завжди в таких випадках будуть.
А ще сьогоднішня дата. В 1956 народився Ян Кертіс. Дивний музикант який випередив свій час. Який зробив те, що потім позалазило в мізки Interpol, Editors, Franz Ferdinand та багатьох інших... З цієї нагоди сьогодні перед сном подивлюся Контроль. Ну а зараз:


Третє що зараз особливо актуальне так це дивний альбом Sonic Youth "NYC Ghosts & Flowers"

Традиційний для гурту надрив тут навіть не з"являється зате купа страху і якогось індустріального нуару. Вірші звучать чітко так наче вироки чи сигнали на посадку в літак, що місцями суть одне і те ж. Після всього триденного варятства з різноманітними варіанціями на етно-фольк-волд музику, ця платівка опускає в місто де вже не пахне м"ятий чебрець, і слава Богу, до речі.
Скачати вищеназваний альбом можна тут

Спеціально до вчорашньої зливи і можливих сьогодні чергових вечірніх опадів, рекомендую гурт який знайшов зовсім випадково в переліку гуртів котрогось з літніх великих фестів, про які нижче. З самого початку мені сподобалася назва iLiKETRAiNS, ну не може бути фіговою музика колективу яка вже в назві декларує таку містично-космічну єдність з моїми мозком та серцем. (пам"ятаю навіть в першому пості цього блогу було присвячено особливе місце потягам...)

Послухати їх можна для початку на майспейс сторінці гурту Такий чудесний вологий спліт з незадовбуючого пост-року та промовистого вокалу майже як в Ніка Кейва ... якщо комусь захочеться качнути платівку і не вийде знайти то звертайтеся...
Прекрасному продюсеру прекрасної Перкалаби сьогодні можна заспівати многая літа на мотив Кафельного Пам"ятника. Як виявилося минулого року під час особистого знайомства, пан Алік не тільки цінний блогер, але й дуже цікавий співрозмовник, дискусія про Radiohead ще досі правда не завершена :) Щістя-здоров"я Вам пане Гнатів, пріжизнінного кафельного пам"ятника в центрі станіславу, і купу фанатської уваги від горячіх женщін.
Ну і ласт бат нот самі знаєте що.
Ото два дні поспіль мучив велетенський текст про близькі та великі закордонні фести. Про всі переваги окупаційного режиму переваги безвізового режиму, та наявності двох сотень євро в меломанській кишені і те як їх вигідно та з користю можна витратити на полях Польщі, Сербії та Угорщини під час цьогорічних Open'er Festival, EXIT Festival та Sziget Festival обов"язково прочитайте тут

добре коли є куди піти, в той час коли метро вже не ходить, а таксисти норовлять завезти кудась туди куди зовсім не хочеться, коли якась незнайома дівчина розсипає зелений чай в паперові горнятка з кип"ятком, і коли туалети на Гогольфесті не засрані ... таких біотуалетів колись була ціла купа біля нашої палатки на Сігєті, їх мила спеціальна машина щоранку, а сусіди-німці навіть не доходили до концертних площ, і Йован налаштовував примус, а найкращий будильник це налаштовування барабанної установки, яку привезли на камазі ... але отак от сьогодні зранку воно все далеке і неживе, бо єдина реальність то перші водовози, що кроплять вулицю Пирогова та цигарка, якась дивна просторово-часова місце-година для нового початку, який бачиться дуже примарно, але віриться надто сильно ...
До речі про Гогольфест. Дуже крута штука. Організаторам дяки ті всі інші можливі реверанси. В четвер потрапив на акустичний сет Каті Chilli. То Вам, шановні парафіяни та випадкові відвідувачі цього блогу, не якесь юнацьке етно-дьоргання, якого зараз на українській сцені вже стільки, що про якість чомусь ніхто не заморочується. А Катя, яка до речі колись давно прибила мене своїм останнім альбомом, заморочилася і цього разу. Підтягнула дівчина контрабас, фно, скрипочку, дві перкусії та дала такого жару, що було мало місця (в прямому і переносному сенсі) в тому здоровенному залі Арсеналу. Акустичні аранжування показали, те, що і без етнобіту можна засмоктати декілька сотень вух в ніжні пластичні мелодії. Сама Катя виглядала мов лялька з того апарату, що називався "театр аутоматос", музична лялька планетарної енергетики. Виконання пісні Бантик порвало не лише весь зал, а й саму Катю, яка зобразивши декілька містичних поз, таких як на єгипетському письмі в фіналі розпласталася по підлозі і лише мантрувала оте своє : "Ха!"
Вчора були Mamanet. Оскільки захід був платний то в підземний зал набилося людей всього десь 40, але ті хто прийшов не пошкодували ні 20 гривень ні того, що концерт вже закінчувався тоді, коли ні про яке метро вже мова не йшла. Краматорці були просто чудесними, музика билася швидкими хвилями перетікаючи з мелодії в мелодію. Хлопаки були в ударі, особливо запам"ятався той момент коли в фіналі якоїсь мелодії вокаліст затягнув тему з пісні Децла "Маї сльози мая пічяль ..." Остання планована композиція -- бітлівський кавер Becouse мене була така чиста і чесна що мене навіть потягнуло поспівати собі під ніс, а на біс була зовсім свіжа штука з диким ритмовим речетативним співом в дусі того фінального треку з Транспоттігу, пам"ятаєте, його Underworld грали ...
( Ну і плюс до того ще окинув оком експозицію цього блядського контемпорарі арту. )
Вчора вдруге переглянув 99 франків, подробиці як завжди в таких випадках в розділі культуранет на західнеті. А сьогодні от відбулося внесення до Салі Західноукраїнської музичної слави останього альбому ВІА Перкалаба Там читайте чому саме на це місце і все таке інше. Попереджаю фанів Перкалаби що нічого особистого, всього лиш музика.

Ну от, дойшли руки і до цього діла. 
В звіті свідомо опущені моменти з  поглинанням самогону,  відмочуванням тіл в річці і передаванням привітів в камеру мобільного телефона, про те, як в честь приїзду гостей мені рідний тато налив перший раз в хаті пісятьграм, про довгу розмову-меломанську-дискусію з паном perkalaba_real , про коментарі if_ro  стосовно "землі між ногами ",  про ходіння в тумані з галюциногенними видивами, і про катання на бобіку, який довозив нас з Верхнього до Корчина. Про все інше в подробицях і не без моралі тут:  http://kava.lviv.ua/event/index.php?id=1300  
Так коли ви там кажете в Коломиї день міста і хто там грає?